Ми втомилися. Втомилися від бежевого на бежевому. Втомилися від тиші та спокою тихої розкоші, від ідеальної шкіри і ще більш ідеальних способів життя. Ми прагнемо чогось... дивного. І, якщо бути чесними, трохи божевільного. Сюрреалізм - цей візуальний психоаналіз - з’являється саме вчасно.
Чому всі повертаються до абсурду
Мода відображає психіку моменту - своєрідне колективне підсвідоме в тканинах. Погляньте на стан світу сьогодні - і стане очевидно, чому сюрреалізм проникає у візуальну культуру, а особливо у моду.
Візуальна втома зустрічається з бажанням гратися. У світі, де Instagram заповнений новими трендами кожні п’ять секунд, мінімалізм виснажує. Душа прагне або тиші - або драматичних плечей і туфель у формі лебедя.
Штучний інтелект - новий Сальвадор Далі. CGI, AR, дипфейки, метавсесвіт - ми вже живемо у світі, де реальність - це опціонально. Мода просто наздоганяє цей тренд. Фантастичне починає здаватися реальнішим за саме реальне.
Постіронія як стиль життя. Всі розуміють жарт. І всі втомилися від того, що всі його розуміють. Тож ти вдягаєш сукню, що імітує оголене тіло, і йдеш на каву. І все. Без пояснень.
Втеча від травми. Від пандемій до війн - світ просякнутий колективною травмою. Люди прагнуть втечі в альтернативні реальності - фантастичні, магічні, сюрреалістичні. Це своєрідна візуальна терапія. Зображення жінок із розмитими обличчями, одяг у формі фрагментів тіла - це прямі метафори цензури, насильства, тиску. Тут не про естетику. Це про виживання завдяки уяві.
Постгуманізм. Людське тіло більше не святе. Мода досліджує мутації, трансформації, кібернетичну еволюцію. Знову ж, сюрреалізм стає інструментом деконструкції людської форми.
Сюрреалізм як новий культурний капітал
Коли всі стали модними, мода стала складнішою. Не дорожчою - просто важчою для розуміння. Грошима вже не керують вхід до світу моди. Розуміння - ось ключ.



Loewe створює сумки, що нагадують помідори. Їхні туфлі у вигляді куль і ляльок - не для носіння, а для розшифровування.



Schiaparelli під керівництвом Даніеля Роузберрі створює образи, які нагадують фрагменти снів або гарні кошмари. Бюсти, очі, вуха, груди - все відкрито, як археологічна пам’ять тіла.



Maison Margiela з Гальяно - це своя власна опера. Тіло лишень початок. Потім воно спотворюється, перевертається, розпадається. І саме там криється краса.


Balenciaga говорить мовою гротеску. Їхні речі не призначені для носіння. Їх призначено обговорювати. Або створювати меми. Або терапевтично осмислювати.
Чому це не просто мода
Демократизація моди. Фаст фешн, онлайн-платформи, соціальні мережі - мода стала доступною. Тренди миттєво копіюються. Стиль стає все більш одноманітним. Бути модним більше не означає статус.
Сюрреалізм відштовхується - не багатством, а культурною валютою. Розуміння - новий код еліти. Якщо ви впізнаєте сукню як алюзію на Сон кохання Фрейда - ви в грі. Якщо ні - листайте далі.
Сюрреалізм став фільтром. Інтелектуальним. Емоційним. Візуальним. Він вимагає знань - з історії мистецтва, теорії моди, психології образів. Знову мода стає маркером своїх.
Це відповідь на масовість, відвойовування моди як мистецтва й інтелектуального вираження. Ймовірно, ми побачимо більше концептуальних колекцій, які вимагають емоційного та інтелектуального залучення.
Результат? Мода стає менш універсально зрозумілою, але більш культурно вишуканою. Ми живемо у мета-естетичну епоху. Все вже було зроблено. Все вже було побачено. Тому мода знову звертається до снів, підсвідомого, невисловленого. Щоб зберегти таємницю.
Бо реальність? Вона вже минулого сезону.