В історії Gucci є кілька імен, що звучать найгучніше. Tom Ford, який перетворив італійський модний дім на символ сексуального гламуру 1990-х, і Alessandro Michele, що після призначення у 2015 році здійснив одну з найбільш обговорюваних трансформацій у сучасній моді. Та між ними була ще одна важлива постать: Frida Giannini. Її внесок у Gucci заслуговує значно більшої уваги, ніж та перехідна роль, яку їй часто відводять в історії бренду.
Giannini народилася в Римі у 1972 році й вивчала дизайн одягу в Accademia di Costume e Moda. Кар’єру вона почала у Fendi в 1997 році: спершу працювала з готовим одягом, а згодом перейшла до шкіряних аксесуарів. У 2002 році вона приєдналася до Gucci як директорка з дизайну сумок.
Після відходу Tom Ford у 2004 році Gucci обрали незвичну творчу структуру: обов’язки розділили між кількома дизайнерами, а не призначили одного наступника. Alessandra Facchinetti очолила жіночу лінію, John Ray відповідав за чоловічу, а Giannini продовжила керувати напрямом аксесуарів. Згодом вона взяла на себе жіночі колекції, а після відходу Ray у 2006 році стала єдиною креативною директоркою дому.
Її підхід помітно відрізнявся від фордівського. Замість розвивати відверто чуттєву естетику попередньої епохи Giannini звернулася до архівів Gucci, майстерності бренду та гламуру 1970-х. Вона повернула принт Flora, створений для дому ще у 1966 році, знову привернула увагу до культових моделей сумок Bamboo і Jackie, експериментувала з фактурами шкіри та впізнаваними логотипними мотивами.
За час її роботи Gucci залишався потужною комерційною силою, а обов’язки Giannini виходили далеко за межі подіуму. Вона долучалася до формування концепцій бутиків, рекламних кампаній і продуктових категорій, а також до відкриття Gucci Museo у Флоренції. У 2013 році разом із Salma Hayek та Beyoncé вона також запустила Chime for Change - глобальну ініціативу на підтримку гендерної рівності.
Попри ці здобутки, її період у Gucci часто називають перехідним. Giannini опинилася в особливо непростій ситуації: після такого впливового дизайнера, як Ford, їй потрібно було довести, що дім здатен бути успішним і з іншою естетикою. Після неї прийшов Michele, чия робота сама по собі стала культурним феноменом. Між двома настільки гучними творчими ерами внесок Giannini легко губиться з поля зору.
У грудні 2014 року Kering оголосила про відхід Giannini. Її останню жіночу колекцію сезону осінь/зима 2015–2016 показали в лютому 2015 року, після чого Gucci розпочав новий розділ із Alessandro Michele.
Сьогодні Giannini вже не перебуває в центрі модної індустрії, однак її Instagram несподівано повернув її творчу спадщину в розмову. Вона регулярно публікує архівні рекламні кампанії, кадри з показів і аксесуари часів своєї роботи в Gucci. Якість цих фото часто далека від ідеальної, зате підписи до них відкривають зовсім інший контекст.
Особливо кумедною вийшла її реакція на останній показ Gucci від Demna. Giannini опублікувала кілька дописів, порівнюючи рішення нового дизайнера з речами, створеними за її каденції. Серед підписів були but does Someone have memory ?? та доволі загадкове shoulders…. Додайте до цього підібраний нею саундтрек - і звичайна серія архівних постів перетворюється на окремий перформанс.
За цим обміном криється ще одне цікаве питання: кому належить творча спадщина модного дому? Дизайнер може піти з Gucci, але речі, візуальні коди й архівні референси, які він або вона допомогли сформувати, залишаються частиною бренду. Наступні креативні директори мають право повертатися до них, переосмислювати їх і вводити у власні колекції. Водночас це не скасовує авторства людей, які першими розвинули ці ідеї.
Можливо, саме тому за Instagram Giannini зараз так цікаво стежити. Поки Gucci пише наступний розділ своєї історії, колишня креативна директорка нагадує всім: задовго до появи Demna тут працювали дизайнери з власним баченням, почерком і справою. І, схоже, Frida не збирається дозволяти нам про це забути.
