Тиждень моди в Парижі сезону весна/літо 2027 пройшов під знаком прощань, звернень до архівів і творчих експериментів. Одні модні будинки наполегливо бережуть власну ідентичність, інші ж поступово змінюють її до невпізнаваності. Деякі колекції хочеться розглядати до найменшої деталі, тоді як інші нагадують: бездоганний крій сам по собі ще не робить моду цікавою.
Dior
Джонатан Андерсон продовжує досліджувати м’якість і легкість, які він представив у попередній чоловічій колекції. Жакети з органзи, асиметричні сукні, спідниці з рваними краями та квіткові силуети розвивають його впізнавану естетику.
Цього разу дизайнер зробив свої ідеї більш придатними для життя й комерційно привабливими, не пропонуючи водночас нічого принципово нового. З огляду на кількість колекцій, які сьогодні мають випускати великі модні будинки, така послідовність цілком зрозуміла.
Maison Margiela
Гленн Мартенс зробив ремонт оселі головною темою своєї нової колекції, перетворивши хаос будмайданчика на виразну естетику. Корсети з картону, сукні зі штор, речі в плямах фарби, картини, обгорнуті навколо тіла, і металеве кухонне начиння як аксесуари.
Усе сидить дещо незграбно, випирає з-під тканини або навмисне виглядає недоробленим. Та за цим удаваним безладом стоїть продуманий підхід до деконструкції, що наближає Maison Margiela до експериментального духу її засновника.
Saint Laurent
Золота ера Saint Laurent під керівництвом Ентоні Ваккарелло завершилася так само ефектно, як і почалася. Востаннє дизайнер повернувся до своїх знакових силуетів: перебільшених плечей, спідниць-олівців, глибоких декольте та височенних підборів. Шкіра, парча, латекс і шовк мерехтіли золотом, перш ніж поступитися чорному. Остання поява Шарлотти Генсбур додала показу ще більше емоцій. Це було красиве прощання з естетикою, яка визначала Saint Laurent протягом останнього десятиліття, і один із найсильніших моментів сезону.
Dries Van Noten
Джуліан Клауснер знову продемонстрував майстерність поєднувати складні принти, асиметрію та тканини різної щільності. Особливо запам’яталися принти з рекламою парфумів, стилізовані під вінтажні кіноафіші. Попри насичену палітру й багатошарові фактури, колекція мала витончений і жіночний вигляд. Це був той показ, де окремі деталі заслуговували на не меншу увагу, ніж образи цілком.
Balenciaga
Остання колекція П’єрпаоло Піччолі для Balenciaga знову зверталася до архівів Крістобаля Баленсіаги та силуетів Ніколя Жеск’єра з 2006 року. Мереживо, баски й характерні пропорції отримали стриманіше, майже стерильне прочитання. Та що простішими ставали форми, то більше вони втрачали свій первісний характер. Піччолі залишив по собі технічно бездоганну, але емоційно відсторонену колекцію, оголивши головну слабкість свого підходу до дому: надмірна обережність здатна позбавити індивідуальності навіть найвиразніші архівні цитати.
Ці п’ять показів продемонстрували, наскільки тонкою буває межа між повагою до спадщини модного дому та залежністю від неї. Одним дизайнерам вдалося перетворити знайомі коди на щось особисте, іншим забракло впевненості, щоб вийти за їхні межі. У Vol. 2 поговоримо про бренди, які шукають власний баланс між експериментом, комерційною привабливістю та новим баченням жіночої моди.
