Після 37 років на чолі Vogue US Анна Вінтур залишає посаду головного редактора журналу. Ця новина, яка спричинила справжній резонанс у світі моди, символізує важливий переломний момент - довгоочікуваний та, можливо, навіть трохи лякаючий. Але це не повне прощання: Вінтур залишається Глобальним редактором Vogue та Головним директором з контенту в Condé Nast. Іншими словами, вона відмовляється від щоденного керівництва, але все ще формує ідеологію журналу на найвищому рівні.
Вплив, неподібний до інших
Вінтур очолила Vogue US у 1988 році, і з того часу її присутність стала майже тотальною. Вона перетворила модний журнал на культурний інститут - де кожна обкладинка була не просто фотографією, а заявою, посланням, політичним чи естетичним жестом. Вона зробила моду значущою.
Її особистий смак став редакційним законом - настільки, що Vogue часто критикували за надто вінтуроцентричний підхід. Проте саме ця стабільність і унікальне бачення дозволили журналу залишатися впливовим у світі медіа, що швидко втрачає свою ідентичність.
Консервативна революціонерка
Незважаючи на репутацію новатора, Вінтур у багатьох аспектах залишалася глибоко консервативною. Її Vogue повільно відкривався для нових голосів - як у темах, так і в представленні різноманітності. Рішення про те, хто з’являється на обкладинці чи кого вважати перспективним, були не просто редакторським вибором - це було утвердження контролю над наративом індустрії.
Багато хто стверджує, що саме Вінтур зробила моду такою ексклюзивною - з її культом правильного стилю, непохитними стандартами краси та закулісними ієрархіями, які вона допомогла збудувати і підтримувати.
Влада, що не знімається разом із сонцезахисними окулярами
Її фірмові темні окуляри стали символом - як і її холодна харизма. Вінтур не просто редагувала журнал. Вона куратувала кар’єри, диктувала сезонні тенденції та формувала публічний образ цілих поколінь. Її вплив виходив далеко за межі редакційних засідань. Політики, актори, бренди, навіть благодійні організації - всі зверталися до неї за схваленням, видимістю та легітимністю.
У Vogue нічого не з’являлося випадково. Все проходило через її погляд - і через фільтр часу, смаку та ієрархії, яку вона створила.
