Цього сезону Париж говорив мовою спадщини. Без гучних прийомів, без спроб шокувати - лише впевнене та зріле розуміння того, як розвивати власне ДНК, залишаючись вірним духу сучасності.
Saint Laurent
Цього разу Saint Laurent показав, як бренд може залишатися впізнаваним і водночас живим. Поміж гортензій, що наповнювали подіум, одяг органічно продовжував атмосферу - трохи бохо, трохи ностальгії, але з чіткою сучасною лінією. Широкі плечі, банти, прикраси - все це не архівні цитати, а природна еволюція краси, яку Ваккарелло творить уже кілька сезонів. Це не був прорив, а впевнена заява: Saint Laurent знає, хто він, і не боїться просто бути прекрасним.
Dries Van Noten
Цього сезону Dries Van Noten знову зробив те, що вміє найкраще - змусив колір співати. Джуліан Клауснер підібрав палітру, де жовтий був не акцентом, а настроєм. Горох, флоральні мотиви, психоделічні візерунки - усе гармонійно зливалося, але ніколи не було хаотичним. Колекція була балансом витонченості та сміливості, орнаменту та простору. У вишивці, принтах та конструкції відчувалася рука того, хто майстерно творить гармонію з складності.
Dior
Джонатан Андерсон дебютував у Dior гучно, але стримано. Він не намагався здивувати формою - швидше сплів історію, естетику та власний підпис. Колекція містила чіткі архівні посилання, зберігаючи водночас ту саму віральну енергію, яку Андерсон природно несе з собою. Все виглядало цілісно - елегантно, впевнено та точно. Аксесуари виділялися самостійною силою: сумки, прикраси, взуття - продумані до дрібниць, комерційні, але естетично бездоганні. Це був Dior, який не грає на публіку, але неминуче привертає увагу.
Tom Ford
Гайдер Акерманн подарував саме той дебют Tom Ford, який всі хотіли побачити. Колекція передала його розуміння тіла, лінії та сексуальності - без показності, але з потужною енергією. Блискучі тканини, натяки на 90-ті, тонкі посилання на архіви Форда - усе це було зібране в чітке, впевнене поєднання. Акерманн почувається в цьому домі природно: не імітує, а продовжує, додаючи власне відчуття вишуканості та контролю. Сідло сиділо ідеально, кожен рух був продуманим - рідкісний випадок, коли очікування співпадають з реальністю.
Maison Margiela
Дебют Глена Мартенса для Maison Margiela Ready-to-Wear був актом уваги до історії бренду. Замість того, щоб переосмислювати архіви, він буквально викопав дизайни, які колись створили, але ніколи не показували. Тепер вони пройшлися подіумом - взуття, сумка у формі коробки, ботфорти - речі, які раніше існували лише як ескізи чи прототипи. Колекція зберегла код дому: імітації скотчу, чисті лінії, свідома недосконалість. Найяскравіший жест - металеві скоби у ротах моделей - безпосередньо відлунювали чотири стібки беззвучного логотипу. Цього разу ця тиша заговорила - мовою спадщини.
Loewe
Дебют Джека МакКоллоу та Лазара Ернандеса у Loewe був одночасно впізнаваним і живим. Вони зберегли дух дому, водночас експериментуючи з формами та силуетами, створюючи речі з легким потенціалом віральності. Взуття, зморшкуваті текстури та делікатна деконструкція виділялися - усе в балансі, ніколи надмірно. Результатом стала яскрава, сучасна та візуально апетитна колекція - створена, щоб носити і демонструвати.
Comme des Garçons
Comme des Garçons знову не залишили сумнівів у своєму підході: колекція була безкомпромісно авангардною, з формами, що вражають і надихають. Кожен образ здавався готовим для музею - настільки продуманим і точним у виконанні. Шви, силуети, деталі - усе майстерне, несе в собі відчуття театральності та мистецтва, яке залишається ексклюзивним, але водночас універсально зворушливим. Це був один із тих рідкісних моментів, коли нішеве мистецтво перетворюється на силу, роблячи шоу справжнім художнім досвідом.
Ann Demeulemeester
Стефано Галлічі в Ann Demeulemeester повернувся до своєї фірмової формули - гранж і романтика - цього разу з вибухами кольору. Військові жакети повернулися як ключові речі, готові стати трендом. Колекція здавалася меланхолійною, але живою у своїх деталях, що народилися безпосередньо з внутрішнього світу дизайнера. Виконання було бездоганним - тканини, силуети та текстури працювали в гармонії, створюючи настрій, який резонує і запрошує до інтерпретації.
Balenciaga
Дебют П’єрпаоло Піччолі у Balenciaga був стриманим та щирим. Він не перекроював коди своїх попередників - від Баленсіаги до Ніколя Жеск’єра та Демни Гвасалії, а органічно злив їх в одну колекцію. Вона виглядала цілісною: очевидні посилання, але без перевантаження, і речі, які дійсно можна носити. Піччолі довів, що можна зробити сильний акцент на спадщині, залишаючись актуальним і практичним, показуючи Баленсіагу, готову до реального життя.
Chanel
Дебют Маттьє Блезі в Chanel відчувався як справжній ребут для дому. Дизайн сету був бездоганним - він створював настрій, не відволікаючи уваги, а підкреслюючи сутність одягу. Нарешті жінка Chanel може залишити осторонь сірі зношені твідові речі і носити щось свіже, елегантне та беззаперечно паризьке. Це був один із найсильніших дебютів сезону: оновлення, що шанує спадщину дому, роблячи її яскраво сучасною.
Цей Парижський тиждень моди довів, що великі модні будинки впевнено працюють зі своєю спадщиною, трансформуючи її для сучасного світу. Колекції були збалансованими, елегантними та освіженими, з глибокою увагою до деталей і силуету. Сезон залишає відчуття гармонії між традицією і сучасністю, показуючи, що будинок моди може розвиватися і залишатися вірним собі.
